Янголи…
Янголи мене чарівно
обнімали,
Дихати спокійно вранці
не давали,
Душу Світлом ніжно омивали,
Поки демони мої
солодко спали.
Спогади з
небесної Олірни
Ароматом ніжним
проливались,
Долітали до мого
обличчя,
Серця тихим поштовхом
торкались.
Мрія
Дивосвітом посміхалась,
Чарівними дзвонами
манила,
Потаємні відкривала
двері…
В серці
виростали білі крила.
Кришталева
чистота джерельна
Розливалась паводком
широким,
Напувала серце Ясенсвітом,
Повертала у
дитячі роки.
Промені ранкові
вже дзвеніли,
Відкривали росам
шлях до Неба.
З ними мої сльози
відлетіли –
Їм на Небо вже давно
вертати треба…
|