Що таке інфляція?

Розберемо на прикладі:
Робітник працює на вітчизняному підприємстві, яке виробляє вітчизняний товар переважно з вітчизняної сировини. Робітник отримує зарплату 4800,00 грн. при курсі 8,00 грн/дол. це складає 600,00 дол. Коли курс гривні падає до 24,00 грн/дол., зарплата робітника складає 200,00 дол. І це далеко не всі наслідки такого падіння.
Припустимо, що доля трудових затрат у собівартості продукції до кризи складала 50%, тобто половина витрат підприємства – це зарплата робітників. Інша частина витрат складалася з сировини, матеріалів та енергоресурсів, з яких тільки 10% від собівартості мала імпортне походження.
Тобто до падіння гривні собівартість мала таку гривневу структуру (всього 1000грн):
50% (500грн) - трудові затрати.
40% (400грн) - вітчизняні матеріали.
10% (100грн) - імпортні матеріали.

Перший наслідок фінансової кризи (швидкий):
Після падіння гривні собівартість відразу зростає на 20% за рахунок здорожчання імпортної складової (100грн. у старій структурі збільшуються у тричі і стають 300грн.), що приводить до зміни загальної структури собівартості (всього 1200грн):
42% (500грн) - трудові затрати.
33% (400грн) - вітчизняні матеріали.
25% (300грн) - імпортні матеріали.

Другий наслідок фінансової кризи (поступовий):
Внаслідок таких змін мусить відбутися підвищення цін продажу для вітчизняного покупця на відповідні 20%, щоб збереглись показники ефективності підприємства (рентабельність).
За певний час подібні процеси зростання собівартості продукції за рахунок здорожчання імпортної складової відбуваються на всіх вітчизняних підприємствах, що приводить до поступового підняття цін на всі вітчизняні матеріали та сировину.
Припустимо, що загалом після здорожчання імпорту ціни на всю вітчизняну сировину зросли на 30%. Тоді собівартість продукції в нашому прикладі зросте ще на 10% (було 400грн, стало 520грн або 10% загального приросту від попереднього рівня 1200грн).
Таким чином, нова собівартість буде мати таку структуру (всього 1320грн):
38% (500грн) - трудові затрати.
39% (520грн) - вітчизняні матеріали.
23% (300грн) - імпортні матеріали.
Загалом після двох етапів подорожчання ціна на продукцію підприємства у нашому прикладі, як і у середньому по країні, зросла приблизно на 30-32%.

Третій наслідок фінансової кризи (збідніння):
Результатом для рядового робітника стає фактичне зменшення доходів, оскільки на його зарплату можна купити на 23% менше вітчизняних товарів (100%/130% - індекс інфляції), та втричі менше товарів імпортних (8,00/24,00 – курс долара).
Навіть якщо власник підприємства підніме зарплату на 30%, що відповідає рівню зростання вітчизняних цін, то це не вплине суттєво на доступність імпортних товарів для робітника (зарплата з 200дол виросте до 260дол, хоча раніше була 600дол), ще й приведе до додаткового зростання собівартості продукції підприємства на 11%. Після такого підвищення зарплати структура собівартості буде мати такий вигляд (всього 1470грн):
45% (650грн) - трудові затрати.
35% (520грн) - вітчизняні матеріали.
20% (300грн) - імпортні матеріали.
В свою чергу, подібне зростання всіх вітчизняних цін викличе подальший перерахунок собівартості на кожному підприємстві, виникне необхідність знову піднімати заробітну плату робітникам для збереження справедливого рівня купівельної спроможності. Але не всі роботодавці піднімуть зарплату відразу, деякі піднімуть на менший відсоток, при цьому ціни будуть рости набагато швидше ніж зарплата, тому в підсумку інфляція погіршить життя переважної більшості робітників.

Четвертий наслідок фінансової кризи (експорт):
Є і відносно позитивний наслідок падіння національної валюти – здешевлення вітчизняних товарів у валютному еквіваленті вартості. При всіх негативних процесах зростання гривневої собівартості, у валюті вона складе набагато меншу цифру, ніж була до кризи.
Наприклад виробництво одиниці продукції для підприємства коштувало до кризи 125дол., або 1000грн. Після падіння гривні та навіть зростання собівартості на 30% у гривневому еквіваленті, собівартість складе 1300грн., що по новому курсу 24грн/дол. дорівнює всього 54дол., тобто більш ніж вдвічі нижче докризового рівня.
Це суттєво покращить конкурентоспроможність вітчизняної продукції на зовнішніх ринках, бо підприємство зможе продавати її набагато дешевше ніж до кризи. За умови відповідної якості продукції, підприємство отримає можливість швидко збільшити продажі на експорт та отримає додаткові прибутки від таких продажів. Ці додаткові прибутки звичайно можуть спонукати власника підприємства підняти зарплату робітникам, але то вже нова окрема історія.

Висновки:
Фінансова криза відразу і швидко б’є по доходах простих людей, які отримують зарплату на вітчизняних підприємствах. Люди швидко бідніють і дуже повільно потім відновлюють свій рівень доходів.
Для бізнесу фінансова криза має скоріше позитивний вплив, оскільки підприємці легко адаптуються до нових умов бізнесу, індексують продажі пропорційно зростанню собівартості та не втрачають рівня прибутку. А внаслідок падіння валютної собівартості отримують можливості переорієнтації на експорт і компенсують втрати на внутрішніх ринках прибутками на ринках зовнішніх. Звичайно це вимагає дотримання рівня якості та активного пошуку нових ринків збуту, тому перемагають тільки ті, хто швидко зорієнтувався і перебудував бізнес. Але переможці повернуть країні втрачений рівень.
Для держави та органів регулювання це випробування, бо зменшення доходів основної маси платників податків – це зменшення доходів бюджету. Переорієнтація економіки на експорт вимагає якісного сприяння з боку державних структур, а за умови застарілої системи регулювання вимагає повної її ломки і побудови нової. Якщо додати умови зовнішньої агресії, то держава опиняється на грані колапсу.